Розі Хантінгтон-Уайтлі та алкоголізм

Одного разу Розі Хантінгтон-Уайтлі гуляла спальним районом Москви. На дворі була весна. От-от закінчився дощ і світило сонце. В повітрі вчувалась суцільна свіжість та запах цвіту, здається, вишні. В таку погоду так і хочеться усміхатись, що і робила Розі під час своєї прогулянки. Усміхалась вона так відкрито і так щиро, що у перехожих, які проходили повз неї, моментально піднімався настрій. Єдине, що турбувало Розі в цей час – як би то обійти калюжі так, щоб не забруднити свої білі черевички і білі штани. Вона була одягнена в усе біле.

Біля під’їзду одної багатоповерхівки Розі побачила мужчину. Він лежав на боці і не рухався. «Напевно людині погано, – подумала красуня, – треба допомогти!», – і Розі підійшла до нього.

Це був Іван Фьодоров. Йому було 35 років, 15 з яких він безпробудно пиячив, тому виглядав на всі 50. Та Розі цього поки не знала, вона звикла по замовчуванню думати про людей лише хороше. Його кинула дружина і працював він вантажником (в ті дні, коли міг працювати взагалі). Життя було сірим і без будь-якого просвіту. Іван в черговий раз набрався у дешевій забігайлівці за рогом, і, не дійшовши до дому кілька метрів, впав на землю і знепритомнів.

Вона підійшла до нього і почала бити по обличчю щоб привести до тями. Фьодоров відкрив очі і побачив перед собою прекрасну дівчину, всю в білому. Вона була неземної краси – великі блакитні очі, повні губи, акуратний ніс. Таких на землі не буває. «А я думав, у них зазвичай крила є» – подумав Іван. Він розумів, що вже не живець, і, мабуть, саме тому насолоджувався її красою так, ніби це було найкраще, що він бачив в житті. Йому хотілось зупинити мить і відтягнути той час, коли йому доведеться стати перед судом Божим. Від задоволення і хвилювання він відкрив рота і видихнув повітря.

Саме тоді, коли Розі намагалась за руку підняти Фьодорова з землі, вона почула різкий запах післяалкогольних випарів. І тут вона зрозуміла, що це звичайний алкоголік. Вона відсахнулась від нього і зі словами «Фу!.. Ну і сиди тут…», стала і пішла далі своєю дорогою. Швидко забувши про Івана, вона далі дарувала свою усмішку перехожим.

Фьодоров закрив очі, кілька разів покрутив головою туди-сюди, і знову розплющив їх. Ангела вже не було видно. «Вона хотіла мене забрати з собою, та в останню мить передумала, – намагався тверезо оцінити ситуацію Іван, – вона сказала «сиди тут», мабуть мала на увазі «залишайся жити». Це знак! Вона дала мені ще один шанс… Дякую тобі, Боже!»

Він довго думав про все це коли протверезів. Думав-думав, і пити більше не став. Через місяць помирився з дружиною, а через пів року влаштувався на нормальну роботу, і навіть вступив до благодійної організації.

Ось так Розі Хантінгтон-Уайтлі бореться з алкоголізмом.

Пригоди Розі Хантінгтон-Уайтлі

Опубліковано у Пригоди Розі Хантінгтон-Уайтлі | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

6 коментарів до Розі Хантінгтон-Уайтлі та алкоголізм

  1. LoveKat4 коментує:

    “Ну і сиди тут, ФЬОДОРОФФ” :) ))

  2. LoveKat4 коментує:

    я б сам пити кинув, …і їсти тоже !

  3. Natalia коментує:

    дуже оптимістична розповідь.
    почитаю далі :)

  4. Parveen коментує:

    That’s the smart thkiinng we could all benefit from.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>